У цивільному житті Ярослав Левицький був співвласником одного з чернівецьких барів. Це була його давня мрія, що з’явилася ще в часи роботи відеооператором. З початком повномасштабного вторгнення Ярослав став до лав війська.
Про це повідомляє С4.
Його друг Максим Козменко пригадує:
«Працювати на таких прощаннях друзів, це дуже важко. Я коли вже почав працювати фотографом, потім оператором, то Яріка завжди ставити в приклад. В нас був Ярік! От Ярік ніколи не сидів на місці, завжди бігав, шукав ракурси, ага, думаю, оце круто. Я кожен раз дивувався, як він знаходить ті кадри, намагався якось перейняти, перевчитися, як він робить проводки, присідає, кудась вилізає — ну це взагалі круто».
У 2022 році Ярослава призвали у ЗСУ старшим радіотелеграфістом, через два роки його перевели у 152 бригаду на Покровський напрямок. Рік Ярослава вважали безвісти зниклим. 8 вересня ДНК-тест підтвердив його загибель.
Подруга Марина Лібанова говорить:
«Він мав багато талантів. Все, що він робив, він робив добре, доводив до закінчення завжди, це його риса була, і він робив завжди краще чомусь, ніж це робили поруч. Я страшенно вдячна, що у моєму житті був Ярік. Він дуже багато чому мене навчив, як не дивно. У нас не було тієї різниці: хто старший, хто молодший. В нього завжди були якісь ідеї, багато чого ми і самі видумували, то ми доповнювали завжди одне одного».
Ще одна подруга, Лілія Шутяк, поділилася теплим спогадом:
«Одні з найтепліших спогадів, я писала про це у Фейсбуці, це коли був ковід, і це буквально перший рік, ніхто не знав: як, куди, що, і в мене був перший день народження, куди я нікого не запрошувала. І я памʼятаю, як Ярік зробив мені такий сюрприз: він приїхав і привіз наливку з Контрабанду бару. Це було дуже-дуже мило».
Траурний кортеж із Ярославом Левицьким проїхав містом, а в останню дорогу воїна провели на Центральному кладовищі. У серцях рідних та близькі Ярослав назавжди залишиться талановитою людиною та чуйним відданим другом. Вічна пам’ять та слава захисникові.
Источник: c4.com.ua
